Героям осінніх
спектаклів і рим -
кленово-сюжетні
полотна і драми,
дощу декорацій
сумні панорами,
і хор, що з краплинок -
солістів і прим.
Під небом відкритим
театр я знайду,
що „амфі”... Як амфора –
ємність для чогось.
Розкинувся чашею
щедро, розлого,
що мною налилась.
Для цього я тут.
Для цього торкнуся
рукою основи
зотлілої сцени –
відчути прибій
і шал глядачів, що
в тисняві густій
артистів „на біс”
звали знову і знову!..
Це було два роки назад...
чи давно -
раніше, ніж синова
перша усмішка,
студенська на лаві позичена книжка,
раніше – як з юнкою
був у кіно...
А зараз театр -
сиротіло-пустий -
в тумані осіннім
чекає овацій,
в оточенні міста мертвих декорацій.
За роль, що зіграв.
Він – артист.
Хоч німий....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295992
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 26.11.2011
автор: She said: gray...