Наше село - Мельники зветься,
Побачиш його й душа засміється.
Ліси тут красиві, ставки і поля,
Щей наш чорнозем-українська земля!
На пагорби вийдеш побачеш його,
І скажеш о якже ж змінилось воно.
Немає вже в полі тих тракторів,
Немає й доярок,всі ферми пусті.
Сьогодні вже ті, хто гектари орав,
Пилюку ковтав,і машини справляв.
Старенькі у дома вони всі сидять,
І руки і ноги весь час вних болять.
А ті, які п'яні у скирті лежали,
Й добро все колгоспне весь час пропивали.
Теж вдома старенькі сидять,
Лиш руки і ноги у них не болять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295976
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2011
автор: a pen fires off