Узбецька кров змішалась з руською в тобі,
В тобі зійшлись вогонь шалений і холодний лід!
Всі спогади хотів сховати,хотів залишити собі,
Залишив лиш один- останній світлий слід!
залишив тільки тепле сонце....
і загадку ,і блиск твоїх очей,
решта життя,навіщо, що це?
попіл мертвий зоряних ночей!
Без тебе щоденний біль- самотність...
без сонця твоїх теплих,ніжних губ,
Замовкла честь,притихла совість:
Без маяка у світі вбивств і згуб!
Непрощений,занедбаний тобою,
Самотній,вічний пілігрим,
Єдине,що пов*язує мене з весною:
Твого волосся чорний дим.....
Узбецька кров зійшлася з руською в тобі...
В Тобі зійшлись шаленість і мовчання,
тебе назавжди я хотів залишити собі,
ЗаЛишив лиш розчарування!
Не зумів розгадати загадку твоїх очей,
Не втримав твоїх,тремтливих,ніжних рук....
Серед сотень облич незнайомих людей
Я всього лиш пустий і непотрібний звук!
24.11.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295833
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.11.2011
автор: Той,що воює з вітряками