Видіння втонуло у чашечках кави - зіниць,
Волоссям твоїм заколисане, впле́лося в коси…
В куточках очей примостились відсвіти зірниць –
Коштовним камінням на віях прикинулись роси.
Осяйна усмішка – майстерно прихований біль.
Дитина всередині, зраджена, змучена, впала.
А десь автострадами снів мчить твій автомобіль…
Була ким раніше і ким ти, з рештою, стала?
І десь уві сні ти літаєш в галактик сплетінні,
Черпаєш долонями всіх океанів блакить…
Життя віддала б, щоб лишитися у сновидіннях,
Нарешті щаслива по-справжньому квіточка спить.*
* - присв. Л.І.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295773
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.11.2011
автор: Ilsa