Ніщо не зближує два серця у житті,
як доленосний й випадковий лиш мотив
І щось завжди він має, хитрий, на меті,
коли він рухає чуттів великий той масив
Пов’язані оці поняття аж занадто близько,
мотив й мета – доволі чі̀ткий тут зв’язок
І зневажати їх в коханні – це вже «низько»
бо хто ж тоді закоханість «вмикає» тих думок?
Не виникає це кохання просто так,
не падає воно з небес постійно
Хоча…кумедно було б це однак,
і жити стало б складно,аж «надійно»!
Кохання то є файно – що тут скажеш,
і складнощі вирішуються теж
Красу людської,особистої душі покаже,
вона холєра,теж,не має меж!
------------------------------------------------------
Отож-бо друже,сядь і подивись:
ну не дарма ж такий розклад
В кваліфікації лишень не помились,
кохання,як начальник – любить чі̀ткий лад!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295588
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.11.2011
автор: Вальдемар Феруменко