У надвечір’я спогадів
Розвів багаття ти
Передчуттям неспокоїв
З уламків самоти.
І ластилося полум’я
До золота заграв,
А ти засохлі спомини
Сміливо підкидав.
Здавалися безсилими
Обпечені жалі.
Думками чайки скиглили,
Хоч ти і не велів.
Та зовсім несподівано
Із диму відчуттів
Явилася замріяна
Любов минулих днів.
Пекла долоні іскрами
Її печаль проста.
І дотлівала істина
Останнього листа:
“Тебе зігрію ватрами
Своїх палких віршів,
Бо всі були не вартими
Кількох жаданих слів...”
...Вогонь розчулено затих
У відблиску сльози...
У згарища надії ти
Пробачення просив...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295369
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2011
автор: olesyav