Табун коней, яка краса,
Яка чудова грація коняча,
На волі, з-під копит – роса
Виблискує рубінами неначе.
Спокійний поступ – шия-тятива,
Пасуться коні, роблять крок за кроком,
Легкий туман їм спини покрива,
Трава духмянить незабутнім соком.
А цей ось, красень, ніби вартовий,
Вслухається, вдивляється у простір,
Щоби табун не турбував чужий
І щоб зненацька не з’явились гості.
Ви лиш погляньте на таку красу,
Вони щасливі і радіють долі,
З трави збивають ранішню росу,
Вони пасуться і вони на волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295356
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2011
автор: Віталій Назарук