Давай я кохання нам двом напророчу…

Безжальна  тривога.
Вечірні  обійми
її  журно  тиснуть  десь  там  -
біля  серця.
Мене  ти  покличеш  -
я  з  вдячністю  прийму
твою  щиру  душу,
мов  пісню,  як  скерцо.

Дзвінки  телефону.
Недоспані  ночі.
В  самотньому  ліжку
негріті  світанки.
Давай  я  кохання
нам  двом  напророчу
і  дощ  поцілунків
до  самого  ранку!..

А  в  серці  надія?
Спасибі  за  неї.
До  тебе  прийду  -
хоч,  мабуть,  буде  важко.
Я  в  небі  не  зникну
ключем  вересневим.
Ти  лиш  не  хвилюйся,
турботлива  пташко...

2009

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2011
автор: She said: gray...