Чому ще досі ти мене тривожиш?
Хіба не бачиш — я помер для тебе!
Я зник назавжди, а ти смуток множиш,
Обпікаєш душу гострим лезом.
Знаю, ти б хотіла час вернути,
Зберегти зів’ялі квіти щастя.
Дозволь мені без тебе ночі темної заснути,
Наодинці із собою, коли місяць не сміється.
А завтра я прокинусь…. Оживу,
Про тебе навіть не згадаю,
У свої мрії — холодну чужину
Полину, бо лиш вони ще досі тебе кохають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295129
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2011
автор: Богом Даний