Не говори мені більше слів,
в яких нема ні краплини правди.
Бо я звільняю тебе назавжди
від приводів щось говорити.
Я зачиняю серце навмисно,
щоб ти не бачив на ньому рани.
Бо я звільняю любов від омани,
і без брехні їй у грудях тісно.
Не говори мені більше нічого,
залиш хоч трохи повітря вдихнути.
Бо я не можу вже голосу чути,
яким ти в мене врізаєш ножі.
Яким ти тихо мене вражаєш,
забувши норми закону і права.
Навіщо ти мені біль позоставив,
сказавши раз, що назавжди кохаєш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295010
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.11.2011
автор: Фурманчук Тетяна