Ти покинув нас, друже, брате,
У День Ангела свого,
Ми спішили тебе привітати,
Та схилили в пошані чоло.
Михайле, друже, старший брате,
Чи, братку, як ти часто говорив,
Сумна без тебе стала хата,
І Спілку нашу ти осиротив.
Коли ще разом ми були,
То здавалось буде так завжди,
З тобою щиро працювали,
Щоб Слова здобути краси.
Щоб Слово будило краян,
Поезія люд гартувала,
Бо Бог дарував нам талан,
Ми дар множили, не сховали.
Ти полинув від нас у вирій,
Ти на правді, там лиш "таїна",
Ми були із тобою щасливі,
Плаче сумно осіння струна.
Сльози капають з віч зрадливо,
А на серці холодна зима,
Білі свічі тремтять сиротливо,
Бо тебе вже між нами нема.
Прощавай, любий друже, брате,
Ми тебе спом'янемо не раз,
І слова твої мудрі, багаті,
І думок твоїх щирий алмаз.
Оспівав ти наші Карпати,
Коломию свою любив,
І горами любив мандрувати,
Нам картини і книги лишив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295007
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.11.2011
автор: Зеновій Винничук