Мотель

З-  поміж  дерев,  що  нагадують  слонячі  аборти
зустрічаю  десять  англійських  чоловічих
суворих  облич
тих,  що  п’ють  чай  із  залізних  осердь
та  не  перемішуючи  цукру  із  вільно-семіотичних  кроків
наздоганяють  посмішку,
що  неодмінно  повинна  випасти  
з  Еймсового  карпентарію.
Потім  беззвучно  спостерігають
за  танцем  амбузорних  лампових  дефектів
моїх  ніг,
вільно  розміщених  у  стелі  на  чорно
зафарбованої  у  сталагмітовий  відблиск
від  рожевих  слонів
І  чим  довше  я  намагаюсь  що-небудь  промовити,
тим  довше  чорні  лорди  намагаються
комплексувати  тілами  у  безслівному  діалектизмі  
постландшафтного  афлюатизму
дірявих  панчіх,
що  безкрайньо  знаходять
точку  відліку  на  дахах  зацементованих  будинків-
Моя  маска-мій  театр  не  синкритизованих
гіркими  смаками-чужими  фраками  олівців
Зникають  обриси  міста  в  якому  загубив  своє  тіло
та  твій  одяг,
а  душу  віддав  за  зелений  папір,
Здогадався,  що  потрапив  у  англійський  мотель?
поміж  дерев  із  контролерами  всередині,
де  зараз  невпинно  й  сумлінно  мене  дірявлять
суворі  погляди  старих  чорнявих  англійських  лордів
Знаєш  кохана,  вони  невпевнено  голяться
хоча  я  не  впевнено  скажу,  що  я  не  знаю  це,
проте  британськими  островами  тут  і  не  пахне.
Тут  тхне  здохлою  рибою  та  живими
настінними  абажурами,
в  яких  б’ється  живе  серце  англійської  королеви
мені  так  здається?
А  ще  смердить  обісцяними
брунатно-сірими  пацюками,
так  неначе  тут  кожен  день  бува
президент  США  та  його  біла  гвардія
Пацюки  ці  до  речі  люблять  просити
прощення  у  Ісуса  щораз,
проте  тільки    під  джаз,
під  дикий  вереск  барабанів  й  гітарних  струм
себто  під  джазову  аритмію,
музику  холодного  вітру,
що  дме  крізь  легені  потрапляючи  
до  твого  ліжка,
Я  знаю  він  пестить  твоє  тіло
наче  останній  живий  танець  світла
кожен  раз  змушує  твоє  серце
завмирати  та  благати  зіграти  на  біс.

Можливо  кожної  ночі  
в  англійських  клондайках
я  помираю
серед  джазу  та  сигаретних  
балетних  курв
і  так  аж  до  поки
ти  не  заснеш  разом  зі  мною
у  місті-фотографії,
місті  вигаданому  лише  тобою

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294971
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.11.2011
автор: ImmortalPsycho