Можна я вас делікатно вкушу?
Дякую. Тіло таке соковите.
О, цілувати цікаво лівшу.
Сни ваші ледь порозхитував вітер.
Можна за вушком? Отам, де пушок.
Я оближу лиш маленькі деталі.
Пальці залишили слід від пляшок.
Слово розірване котиться далі.
Не опирайтесь. Невже лоскотав?
Я не попробував стільки десерту.
Сльози згубили росинки із трав.
Ходики стогнуть годину четверту.
Оксана Яблонська Інкуб
О, укуси мене, любий, скоріш,
Прошу лише, аби не делікатно,
Бо цим укусам ціна — мідний гріш.
Ти покусай мене тисячоватно!
Так! І отак! І за вухом вкуси,
Там, де пушок ніжний, як у дитини...
Тіло горить, мов від жала оси...
Дужче кусай, бо підійму на кпини!
Нижче спини ще нагайкою вдар!
Леле, неначе лещата ці руки!
Слава Отцю, ти не з ніжних нездар,
Їх поцілунки — тортури і муки!
Ходики стогнуть і стогнемо ми,
Це вже екстаз, чи йому ще зарано?..
Хтось наче грюкнув вхідними дверми?..
Швидше до шафи, коханий мій пане!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294800
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2011
автор: Патара