Адамів гріх я можу зрозуміти,
Простити рай закритий на замок.
Достиглі яблука ламають в ньому віття
І змій уже вдоволений замовк.
Мене тривожить здогадка й понині -
Чому ввійшло в людську природу зло...
В Адама Бог вдихнув життя мужчини,
Але дитинства в нього не було.
Володимир Потебня Здогадка
Ану логічно, друже, поміркуєм :
Вдихнув би Бог дитячий дух у глину,
І хлопченя в саду собі майструє
Рогатку, й нею поціля пташину...
Та доки б виріс він у чоловіка,
У Господа терпіння би не стало,
Щоб витримати пустощі без ліку.
Йому б Адама більш ніж вистачало.
Не брався б із ребра робити Єву,
І ще собі мороки додавати...
Ми нині маєм дякувати диву,
Бо знав Господь куди і що вдихати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2011
автор: Патара