Неначе сон, тягнувся день,
Неначе казка, вечір став.
Могла подумати лишень,
Та, може, й маг начаклував...
Не знаю, чи то марила,
Чи ти в рельності прийшла,
Як блискавкою вдарила,
Нежадано мене знайшла.
Була напрочуд чарівна,
Карі очі всміхалися,
Мене за руку ти взяла
І ми вперед подалися.
Було спочатку темно скрізь.
Я не боялася зовсім,
Ішла, неначе твоя тінь,
І жоден сумнів не посів.
Аж раптом засвітилась даль.
Ще трохи й ми прийшли туди-
В країну, де росте мигдаль
Й прикрашають її вершки.
Недарма я довірилась,
За що й віддячена була.
Дуже довго не мірилась-
Ти мені душу віддала.
Та ти занадто дорога,
Щоб так чинити лукаво.
Я її назад віддала,
І дивилася ласкаво.
"Обіцяй мені, обіцяй,"-
Шепочу тобі тихенько,
Та вмить пропав казковий край!
Згадуюся помаленько...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294774
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2011
автор: Інститутка