Вже не лягають на папір слова,
І не складаються рядки в куплети,
Лиш одиноко падає сльоза,
І вже нема людей, лиш силуети.
Лиш світла тінь залишилась від тих,
Хто обіцяв про тебе піклуватись,
Оберігати й дарувати сміх,
Коли немає сили вже сміятись.
Усі пішли. Покинули тебе
На самоті з тривожними думками.
І лише вітер тихо обійме,
А ця печаль залишиться між вами.
І по щоці покотиться сльоза,
А на душі лише холодна стужа.
Людей – мільярди, але ти – сама.
Невже для всіх ти вже така байдужа?
19.11.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294736
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2011
автор: Альбіна Кузів