«Ти – ненормальна!»,-
Він кричав мені у слід.
«Такаж як всі і не така як кожна».
Не озирнулась в даль пішла,
Залишила сліди в дощі…
На мокрому асфальті…
Ну, а ти прости…
Любов дограла наш простий етюд.
Але я дякую тобі за ті хвилини…
І вже не пара ми.
Та в серці збережу,
Струну твого кохання заржавілу.
Німа гітара знов стоїть в кутку…
І припадає пилом, що ж поробиш?
Мені вже не дано почути її звук.
Тобі ж торкнутись поглядом до неї.
Я зрозуміла, що летітиму одна.
Хоч і з одним крилом,
Але тепер без тебе.
Ти поміняв мій світ.
Тепер я не така,
А у твоїх очах лишилось небо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294706
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2011
автор: Нелогічна а*