*****

Знову  імлою  окутана  осінь
Зняла  перуку  печальних  дібров,
На  золотаву  уклалася  постіль
І  задрімала,  на  хвилю  немов.  

Очі  відкрила,  а  скроні  берізок
Іній  іскристий  нараз  посріблив  ,
Навіть  листочків  іржаве  залізо
Стало  неначе  казковий  відлив.

Тиша  ступає  криштальним  ефіром,
Хрупає  висі  морозяний  хрящ,
І  у  зимовий  вдягаються  звірі
Одяг  у  тайній  гущавині  хащ.

Шле  криптограму  настійливо  дятел
В  надра  потоками  кореневищ,
Хоче  достоту  сердега  узнати  
Скільки  лишилось  до  віхоли  грищ.

Вітер  пронизливий  відповідь  виніс
На  поглинаючий  розсуд  ріллі  :
Обрієм  кінь  набігатиме  синій,  
Знай  ,  -  то  несеться  зима  у  сідлі.


20.11.11.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294705
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2011
автор: Рідний