Сім самостійних Україн
Веселкою на горизонті.
Одне весло – серед руїн,
Інше застрягло у безодні.
Реве отруєний Дніпро,
Рве клином навпіл, по-живому,
На березі крутім Добро
Не догукається порому.
У стрісі цезію – мов бліх,
Хатина біла – сиротина.
Нащадочкам потрібен бог,
Щоб знову звів їх воєдино.
Погані правнуки встають з колін –
Чи сон, чи марево тепер це?
Сім самостійних Україн.
Єдине, хворе моє серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294538
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.11.2011
автор: Вільховий