Видаляю номер... У душу з кігтями... Щоби більш не писати...
Думки розштовхую злісно ліктями, аби таки не бажати.
Ти не подумай, я розумію, що чергова тай все.
Просто,знаєш, так засмоктало мужнє твоє лице...
Руки тремтіли,тіло здригалось, сіпалася губа.
Мені й не марилось,мені й не чекалось, що в мене тебе нема.
Безсонні ночі,тютюн та кава, світанок сумним кивком
Мене зустріне... Настане ранок по чашках чужих кипятком...
Розмиє контури твого образу днів невблаганна хода...
І замість сліз з почуття абортованого капатиме вода...
Жорстока муза холодними пальцями з болю сплете канву...
І я приречена знову віршами шити на ній журбу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2011
автор: Інга Хухра