Ти бачив, як на небі сяють зорі?
Чи взрів ти їх сліпучий справжній блиск?
Чи бачив посмішки світил у морі,
Відчув їх неймовірний зверхній тиск?
Вони ж он звідти посміхаються холодно,
Їз чорної западини небес,
З погордою спускають владний погляд,
Лишаючи в повітрі лищ рубець…
Закручуючи сяйво у плеяди,
Із світла тчуть небесні рушники,
Із спалахів будують колонади,
Вони сміються з нас, оті зірки!
Якби ж вони то тільки розказали,
Що на полотнах вишито у них,
Якби ж то тільки долі розпізнали
Загадки спритні й підступи лихі…
Але вони байдужі й не поможуть!
І тільки сяють там у глибині,
За нами зрить небесная сторожа!
І сяє, світить ясно уві сні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294430
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.11.2011
автор: Siya