Я думаю, що Бог - самотній.
Ви ж кажете самі, що Він - Один.
Як Всесвіт у пітьмі холодній,
Що направляє часу плин.
На вулиці стареньку матір
По волі випадку зустріти довелось.
Вона просила гроші взяти,
Придбати в магазині їй чогось
Коли до неї потім повернувся,
У шорстку руку копійки віддав,
Між нами діалог відбувся,
Від чого жаль мене пройняв.
Та каже: "Я нікому б не хотіла,
щоб він лишився в старості, як я:
дітей усіх по світу розпустила,
Пропала десь уся сім"я.
Мені нема із ким поговорити,
В пустій хатині цілий день сама
І тільки от не можу зрозуміти
За віщо кара отака.
Ти бачиш, мені тяжко десять метрів
сходити в магазин по хліб
Сусіди - ті, що знала - уже мертві
І як я мучусь - бачить Біг."
Хто заслужив, проживши стільки років
Лишитися у холоді пустім?
Задумався: "Терпіти маю доки,
як непотрібен я усім?"
Що хоче він? Аби хоч слово
Йому хтось в старості сказав.
Щоб хтось приспав надмірний гонор;
Його здаля не обминав.
Я думаю, що Бог - самотній.
А те, чи все він нам віддав,
Чи повен Він досади й злості -
Не знаю і ніколи я не знав.
25.10.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294374
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2011
автор: Jonny Evilko