Я чув, лунала десь розмова,
Що мови кращої нема,
Як українська наша мова,
Яка тепер уже німа.
Німа...Спитаєш, як це, брате?
Я відповім - такі часи:
Чуже звикають переймати,
А образ власної краси
Рубають мовчки. Рідна мова
Стає далекою для них -
Для тих, хто замість свого слова
Вживає суржик. Чи не гріх
Калічити цю мелодійність?
Пробач, Тарасе, людям це.
Та ще в свідомість українця
Можливо вплести стебельце
Поваги мовної. Я вірю!
Хоча із сумнівом, та все ж.
Є в українців сильна віра,
Любов до мови буде теж!
Тому, зміни свою свідомість,
Народе мій, повір у мить,
Що зникнуть москалі, й натомість,
Тут УКРАЇНСЬКА зазвучить!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294213
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 18.11.2011
автор: Oleg Kolibaba