Дівчинка із зелено-трацепеподібними руками
хлопчик із трикутником на голові
хворі крила
пофарбовані на чорно-сині хвилі
запінились в їхніх головах
Спільна Фігура.
Випадає погляд Бога
що дав їм свободу
та не навчив ані мови,
ані ходьби
Вони звичайні фігури
форматовані креслярським формуляром
які повільно плачуть
заливаючи зовнішні кути вулиць
кров’ю та свіжими слізьми
далекоглядні погляди звірів,
що сховались у настінних абажурах,
проте дороги додому так і не встигли
віднайти.
***
Вересневими лункими голосами
я принесу тобі японського банзаю
із чорнооким садо-мазо та
пелехатими гірськими дігтярами
що будуть монотонно малювати
своїми молотами
наше з тобою кохання
на лісових узбіччях Канади
чи прибережних дзеркалах Австралії
чи може просто рифтах Світового океану.
Дзвінко випадуть зі замерзлих кленів останні
вітки
осіннім небом ,
де поволі старіючи
ми віддамо слова революцій
разом з народом Ефіопським
переживемо ще один голод
щоб пізніше у добу
виробничих криз можна було б
сміливо промовляти
„ Ми заховались в осінніх сутінках серед могильного листя”
чекаючи смерті голодні сирітки біжать за каруселями
в синю блакить
димної осені
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294193
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.11.2011
автор: ImmortalPsycho