***

Молюся  тихо  Богу,в  той  же  час  до  чорта  посилаю.
В  душі  не  лишилось  нічого,  тільки  пекло  вінчане  із  раєм.
Колись  говорила  про  біль  -  стерлися  з  пам"яті  рани.
Тобі  говорила,  що  мій  -  я  так  нічиєю  й  не  стану.
Відкрита  усім  до  останку  -  себе  прочитати  не  можу;
Боюся  лишатись  до  ранку,мовляв  не  впізнають,  може.
Не  вірю  у  Бога,  ні  в  чорта,  не  вірю  у  те,  що  є  віра....
Я  склала  життя  у  когорти  й  забути  мов  сон  хотіла.
Хотіла  прожити  спочатку,мелодію  вже  прожиту,
от  тільки  ходити  задки  тоді  би  прийшлося  навчитись.
Думок  в  голові  багато,  та  всі  не  підходять  тепер  -
Я  просто  хотіла  кохати,  та  вірус  кохання  помер.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294104
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2011
автор: Оксанка Крьока