На рідній вулиці не вогко і не сухо
Нема нікого , лиш , напевно , вдало , вчасно павший лист вітри несуть
Без флюгерів , але як завше струнко
Закопчені цегляні комини і не дарма , бо ж вулицю цю йменням генерала звуть
Риплять журливо вікон рами й скло
Дощів чекає споконвічна мекка-калабані
Колись на цій землі нікого не було
А лиш було болото й знайомої вам річки плавні
Мабуть у травах тих боліт гніздилися птахи
Й туман покровом теплим налягав не грізним
Та замість гнізд тепер тут лиш дахи
І шмат природи років з двісті зветься містом
У цих під’їздах фарби вже з дверей , яких змарніли
Жили колись минувших війн вояки
В когось боліли руки , ноги , у когось в серці були стріли
Та всі вони є свідками імперської звитяги
А в інших стінах , де тепер лави шкільні
Колись зеленки , йоду і шприців був перевал
Хтось доживав там останні свої дні
Хтось видужав і добре , якщо ліків не приймав
І торжество було тут , на цім клапті
Тепле , парке і з запахом берези
На вихідні і не лишень , усі взували капці
І йшли до бані , і від пару були не тверезі
Кірниця-двір та не одна , їх півдесятка
Так , щоби зранку взрів сусіда , що напроти
Ще поруч парк , радянців вигадана грядка
І колія , що потяг мчить і мчала не тільки на курорти
А далі , далі колишній замок , в якім тепер спудеї гавдеамуса співають
Краківський ринок , де гривник величають і пивовари хмелем кисень розбавляють
Недільний час , на рідній вулиці нікого
Полуднева пора , не час для ліхтарів
Ковтну повітря притомно-терпкого
Спіймаю бліки не фарбованих дахів
Люблю цю тишу виняткову
І звісно ж до вподоби сварок і свят гул
Ось так з болота народили люди місту штрасе нову
Зібравши найсвітліше і приховавши мул
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294087
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 18.11.2011
автор: Андре Ільєн*