В невідомість друкую листа
А мотузка на шиї із каменем
Потихеньку рахую до ста
Доки лід під ногами розтане
Доки разом підемо на дно
Бо літати давно розучились
Доки буде мені все одно
Що колись ми з тобою зустрілись
Вітер спогадів знову несе
Пил та попіл з сумного минулого
Я прощаю собі геть усе
Навіть те, чого ще не було
Свою слабкість, недбалість твою
Недолугість в словах та у діях
За неправду тепло віддаю…
За кохання – дарую надію
Струни розпачу тягнуться вниз
Іще трохи і будуть надірвані
Хай для когось це буде каприз
Мої мрії на шмаття розірвані
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294012
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2011
автор: Untamedy