Усе земне завершується сумом,
усе нестримно поглинає хлань.
І навіть найбагатшим товстосумам
не оминути цих розчарувань.
Вже не чекаєш од поранків дива,
вже навіть не очікуєш новин -
сплітаються мережива життєві
з пустих обітниць і старих провин.
І раптом - ти, така уся на виріст,
у серці - біль, усмішка - на лиці.
Сум’яття це і цю дрібну нещирість
прощаю легко, мов своїй дочці.
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293980
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2011
автор: Ярослав Петришин