я люблю людей з чіткими обличчя рисами
які своїми словами-списами
рецепти римовані всім виписують
і ріжуть ними по голові
вони роблять аналіз твоїх середин
і з ними ніколи не будеш певен
що ви це ви а не джізус, ленон,
рапунцель, гикач і поль Верлен.
такі зривають режими, розклади
сіють траву й розпусту
в тролейбусі кажуть їм тільки "Господи"
і хочеться взяти чим більше досвіду
не здорового глузду
з ними ловиш себе в моментах
революцій внутрішніх,відчуттєвих
на різних висотах, дахах, ліхтарних стовпах, говерлах
і з криками захвату повністю вириває дух
вибиває із серця страх
Тільки Потім вже
Після чорного кадру з написом
афтер мені лонг йеас
сидять на горі
патлаті,обірвані,кольорові
майже забули про час
блиск у погляді пробивний
обличчя добре і мудре, лише старе
тоді на згадку про вічних тих хто от-от помре
ми створим хіпповську таку комуну
де все живе
і без шуму,суму
відходить кожен в свою лагуну
і церквою буде їм кабаре!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293941
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.11.2011
автор: Snail