****

У  грушках  медових  достигає  літо,
А  моя  бабуня  доглядає  діток.
Свої  вже  давненько  ген  повиростали,
Ось  уже  й  внучата  дзвенять  голосками.

Ще  одна  на  світі  є  у  нас  святиня,
Дорога  бабуся,  наша  берегиня!

На  коліна  всілись,  -  казку  розповіла,
Як    була  ще  юнка,  дідуся  любила,  
Як    роки  помчали,  як  їх  не  догнала,
Як  була  матуся,  а  бабуня  стала!

Приголубить  ніжно,  від  тривог  сховає,
І  навчить  усього,  і  віддасть,  що  має.
У  палких    жоржинах  причаїлось  літо,
Та  чомусь  спливає      так  несамовито.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293901
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2011
автор: без псевдоніму