Він був царем поезії і прози,
Його талант не знав ніколи меж.
Багато знав нещастя і загрози
І миті щастя пам'ятав... А все ж...
Він був людиною, він справжнім був митцем,
А мудрецем він був , мов од самого Бога...
Життя минуло і немов мигцем
Пішов Франко в останнюю дорогу...
Він знав багато про життя й любов
І кожен би хотів про все це знати...
Проте... Проте він вже пішов...
Пішов навіки... Навіки спочивати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293741
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: Троль