Не інша область і не місто,
Країна, мов та сама, та не те.
Яке ж тебе творило тісто?
Яке ж те сяйво, чудне золоте!
То дальше межі небосхилу,
Ні потягом, ні бусом, літаком
Добратися ніяк не сила.
Хіба прийти непроханим із сном.
Тебе нема, чи свічку брати?
Ти ніби й тут, якийсь аспект єства.
Сукуб, ти певне. Та що казати?
Ти жінка з іншого, не тут, життя.
У іншім світі, в царстві моря,
В віках минулих сонців і думок.
Я – маг, вона – принцеса моя.
Та шквал з небес – і не ступити крок!
Не свічу я на марно фари,
Закрив я штори у минулий чат.
Минулих втілень душ сансари.
Програв Марені хід, одержав мат.
Хіба так є? дивак, смішака.
Так є! я знаю істину оцю!
Її довірив я без ляку
У квадро біле, цьому папірцю.
15.11. 19.24. поїзд: Тернопіль – Чортків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293653
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: Ярослав Дорожний