Якщо б я із цього нічого й не мав би,
Та все ж і сьогодні, і вчора, і завжди
Так хочеться правди, так хочеться справді,
Щоб все було справжнім. По-справжньому справжнім!
Не має брехня ні сумління, ні міри,
Не знає жалю і про щедрість не дбає..
І в кожного власні і правда, і віра,
І хата ота, що завжди лише скраю.
Ось так і живемо. Живемо – і раді…
Лиш мрієм про те, що все збудеться завтра.
Живемо насправді, але не по правді…
Невже все це правда, гірка, але правда?
Невже?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293573
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: Володимир Шинкарук