Ви говорите про меркантильність,
про підступність жінки, корисливість.
Щоб здобути Вашу прихильність
їй не варто про гроші й мислити.
Ви краси і ніжності прагнете, рук доглянутих з то́нкими пальцями,
щоби пестили із усмішкою, щоб у кожному русі грація.
І очей, щоб горіли, з хитринкою, -
два бездонних, безмовних озера!
Не сумними, почервонілими
зустрічати щодня Ви просите.
І обіймів палких – не знесилених!
Поцілунків, вечерь, … і затишку.
Розквітати, коли Ви окрилені.
А як хворі, – кормити кашкою.
Тільки от виникає дилема: ми на плаху за Вас в макіяжі
(сльози, мрії, втома – про себе! Самовідданість все переважить.),
ну а Ви нас за це – любити,
«берегти», так, до слова сказано,
правда, - як це – Вам не́ пояснити,
і з грошима воно не пов’язане.
А я думаю, Ваше «любити»,
як і наше, все ж має прояви:
це – ті сили, які, щоб жити,
витрачаєте і здоров’я.
Це Ваш час (він тепер у грошах),
що вкладаєте для задоволення
всих потреб і подій хороших,
все новіших вершин покорення.
І задумавшись вкотре про користь,
що від жінки хочете мати,
Ви спитайте себе натомість,
чим усе те компенсувати!
Меркантильності суть не в грошах, а в «просити і не вертати».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293520
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: Діана Сушко