Клубок слів

Упала  розпач  із  небес,  на  скроні
і  щось,  і  ще,  перед  очима  мерехтить.
Спітніли  й  так  зябкі  долоні,
Лукавий  страх  у  вись  злетить.
І  що  не  слово  з  вуст,  то  ожива  рядок.
Та  дужий  вітер  від  паперу  їх  зриває.
Красиві  речення,  немов  клубок  ниток
У  довгу  лінію  життя  їх  розправляє.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293451
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2011
автор: Вільна птаха