Полину я навіки в хмари,
Дістану із кишені сміх.
І хай летять страшні удари,
Я вже спокутала свій гріх.
Зайду до раю, вкушу гроно,
Зупиниться навіки час.
Схилюся на природи лоно,
В росі, я вільна від образ.
Загублене, знайду лице,
Візьму до рук,твердий пергамент.
Я малюватиму яйце,
Життя одвічного - орнамент.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293443
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2011
автор: Вільна птаха