Знаєш: колись підійду я до тебе
(підбіжу, чи просто звалюся із ніг)
І поцілую так, щоб знало небо,
Щоб навіть Бог дивитися не міг.
Щоби чорти від немочі замліли,
А янголи схилились перед нами,
Аби відчув ти невагомість в тілі
І висоту небес попід ногами...
То"колись", друже мій, ну а нині
Підійду - з усмішкою вітаючись,
Покручусь, мов лялька у вітрині -
І назад, у мріях захлинаючись.
14.11.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293424
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2011
автор: Оксанка Крьока