Люди,вулиці,гул автомобілів,
Клітинки чорні і клітинки білі...
Життя,як шахи:
ти думаєш,що в королях,
А насправді- ти лише пішак,
В очах твоїх тваринний страх:
Життя-це гра,це гра на вибування,
І кожна мить немов остання!
І кожна мить,немов нова,
Застигли на шибках,замерзлі слова!
Недосказані,розгублені,забуті,
Світлі,щирі,але не почуті!
14.11.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293373
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2011
автор: Той,що воює з вітряками