Журливий лицарю, мовчіть.
Ми розлучаємось не вперше.
Від звуків зблискують мечі,
Готові до безумних звершень.
А ще... до таїнства посвят
В боях за нерозумність рішень.
Пригадуєте наш обряд?
Посвята не мечем, а віршем.
Гартований слізьми метал
Приревнував тоді... до слова.
До мене з жалем відпускав.
І ось... вже кличе знову.
Ідіть, мій пане. Нині Вас
Благословляє панна Осінь.
Ми розлучаємось ще раз.
Хоч не стрічалися і досі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293287
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2011
автор: olesyav