Ми бачилися лиш один єдиний раз.
Про що з тобою розмовляли? -
Не памятаю. То були кліше.
Уривки сталих повсякденних фраз.
Мені тебе не вистачає...
Як дивно. Я кажу це щиро.
Я не кохаю! Більш нікого не кохаю!
Та тяга ця накинулась на мене, наче злива.
Можливо, просто зачерствіла вже моя душа?
Можливо, звикла.
Мені комфортно. Що ж? - Сама й сама.
Проте жадання теплоти усе ж не зникло.
Так шкода, що тебе немає поруч мене.
Мабуть, навчив би шаленіти від кохання знов.
І я б не відпустила вже від себе...
Таку любов.
Ти знаєш, все було б, напевне, саме так.
Але, на жаль, для мене це всього лиш потяг.
Я обіцяю, я подам потрібний знак.
Лиш не здирай, будь-ласка, передчасно з душі одяг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2011
автор: Інга Хухра