Який холодний , сірий день,
У вікнах скло дощем туманить.
На дворі тільки вересень,
А осінь вже вітрами марить.
Сум огортає і щемить,
Що поховала осінь мрію.
А втім, нехай собі летить…
Навіщо пестити надію?
Вже білим снігом сивина
Покрила голову довічно.
А мрія ще жива, жива,
Хоч і летять роки поспішно.
Все ж часу трохи в мене є,
Не встигну – що ж, віддам онуку
Ту мрію, що в мені живе,
І кожному потисну руку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293156
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.11.2011
автор: Г. Король