В чарівних, як казки, диво-снах
Я з дитинством на мить зустрічаюся
І в минуле на мить повертаюся.
Серце сумом і ніжністю крається
В чарівних, як казки, диво-снах.
Стрінусь з маминим поглядом я:
Мама ясно мені усміхається
І руками плечей ледь торкається.
А розлуки печаль обривається -
Стрілась з маминим поглядом я.
І назад повертають роки:
В вибивного і в латки знов граємось,
Із гори на санчатах катаємось,
Аж, під вечір додому вертаємось...
І летять крізь дитинство роки.
А тополі шумлять мені вслід:
Дні дитинства спішили, промчалися,
На санчатах з гори відкаталися.
І зникали кудись, не прощалися...
А тополі шумлять мені вслід.
Даруватимуть знов диво-сни
Незабутні дитинства миттєвості,
Розбавляючи сірість буденності.
Й миті, що мають вічність суттєвості,
Даруватимуть знов диво-сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292870
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2011
автор: Радченко