Я очі затулю руками.
Я знаю ти десь є, та де?
Мені б іти куди дорога заведе,
а я плетусь знайомими стежками.
А ти десь там,
так близько й так далеко.
Ти поруч, поруч, тільки б дотягтись!
Ось тільки мабуть я не лебідь, не лелека,
щоб над полями з вітром пронестись.
Ти не почуєш крику, не побачиш сліз,
не будеш знати про мої дороги.
А я відкрию очі і піду кудись,
допоки час ще є, дарований від Бога...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292755
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.11.2011
автор: Фурманчук Тетяна