Сиділось п"янко в теплім домі,
ти десь поділася за звичкой,
мені ж ввижалися безмовно
твоя торбинка й рукавчики.
Втепливсь у крісло. Ти, гадаю,
скоріше палиш на балконі
Мій світ бездумно помирає
у твоїх пахощах полоні.
Все в темний тон, без візерунків,
тебе тягнуло на простіше.
Тобі я злодій для грабунків.
Усесвіт твій на мене дише.
Запам"ятовую дрібниці,
шершаві пальці давлять скроні.
На кріслі речі ти лишила
ніби простягнуту долоню.
Ти повертаєшся з балкону,
фінал прийма ця кінострічка.
Чомусь урізались між скроні
твоя торбинка й рукавички.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292630
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2011
автор: Невідомий Автор