Я вже не вірю в посмішки і сни.
Хтось розірвав кохання, як угоду.
В останній тиждень першої весни
Ти зіпсував в душі моїй погоду.
Слова не мають сенсу після зради.
Не хочу бачити в очах твоїх жалю.
Ти знав, як я боролася за правду,
Та не повірив в те, що я люблю!
Не стане терпко від пролитого вина
У тій весні, що рвала наші долі.
Нам стане терпко від допитого до дна
Стакана смутку, помилок і болю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292629
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2011
автор: Svetok