Смерть сонця приховає твоя стеля
З суїцидальним нахилом карнизу.
Зносились всі судинні канителі
Твого фортепіанного капризу.
Остання спроба вирости з провалу
Мелодикою труєних магнолій…
Принишкла Муза в темряві підвалу,
В передчутті нового спазму болю.
З однаковим відтінком смаку кари
Шикують ноти звуки на папері…
Безвихіддю дарма стіна лукавить –
Карбують пальці клавішами двері.
Не встиг – звільнилася з полону…
Психічно хвора, мстива і… проста.
Життя забрала у творця, в ікони
Й цілунком вкрила стулені вуста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292537
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 12.11.2011
автор: Ilsa