Останній літа день спокійним вітром
Відходить у минуле забуття.
І на порозі дивного життя,
Я відчував, залишений субтитром,
Той день на фоні літнього буття.
Буття людей, тварин, буття природи,
Яка складає епітафію собі
На зиму. В цій тривалій боротьбі,
Замерзнуть деякі природні води,
Почнеться строгий ритм всіх робіт.
Та не для ритму і робіт я пишу,
Для пам'яті тих літніх днів моїх,
В яких залишений був літній сміх.
На жаль, о дні, я знову вас залишу,
Та ще повернуся до вас, до всіх.
Повільно сонечко зайшло за гори,
Зі сходу темрява із тиші йде... .
Туман останній літній де-не-де
З'являється. І височенні бори
Зникають в нім... . Так літо відійде.
На небі перша світиться зоря.
Мій погляд, мов залізо до магніта,
Притягує. І враз земля нагріта
Прощається із днем старим. Та я,
Чекатиму наступний поклик літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292532
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.11.2011
автор: Oleg Kolibaba