Приодягнена в зоряну тишу
На стрічання до тебе іду
По стежині, прокладеній віршем
У самотньо-осіннім саду.
У руці заколисаний дотик,
Не загублений снами, несу –
До чекання, що б’ється напроти,
Наче хвиля по впертім веслу.
Хай за спиною шепчуться весни,
Хай зухвало фліртують вітри –
Я недарма з мовчання воскресла,
Щоб до тебе у слові дійти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292524
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2011
автор: olesyav