Старезний глек висить в кутку,
А звідки він – не знаю?
Увесь поник , утратив шик,
Немов чогось чекає.
Старезний глек з далеких днів .
Шкода його на «звалку» .
Скрививсь бочок, схиливсь в куток
І грається в мовчанку.
Старезний глек, чудний дивак
І загадка, і казка.
Живе у нім павук на дні
І глек для нього – хатка.
Нехай живе, хоч триста літ,
Не варто турбувати,
Бо кожен з нас на цій землі
Свій глек повинен мати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292520
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2011
автор: без псевдоніму