Т.П.
В пелюстка́х хризантем знов до нас посміхається осінь.
І крізь хмари до нас сонце скупо проміння просіє.
Листопадова зустріч тепло в жовтих квітах приносить.
Неодмінно побачимось. Знову підемо в Софію.
В пелюстка́х хризантем міцно пахне прийдешня зима.
Заховалося в них - у теплі перестояне - літо.
Брама тут назавжди. Стіна є і ніколи нема.
Незворотньо зустрінемось. Знову побачимо світло.
Запізнілі троянди цвітуть в монастирськім саду.
Тихі яблуні мріють у снах про весну і про зав'язь.
Легко тіні дерев поруч з нами стоять та ідуть.
І в руці шарудить, наче скринька чарівна, - фезаліс.
Ти розкриєш його ніжним дотиком щедрих долонь.
З нього ангела створиш, що крила здіймає привітно.
Ось ключі від Софії. Тримай їх. І не охолонь.
Неодмінно зустрінемось. Знов подаруємо світло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2011
автор: Ольга Медуниця